Росія створила для українців систему секретних в'язниць і концтаборів: що відомо

Людина вважалася зниклою безвісти. Три роки про неї не було жодної інформації. І раптом вона повертається в Україну під час обміну полоненими. Де Росія утримує захоплених громадян України – військовополонених і цивільних? Чому вони не могли нічого про себе повідомити рідним? Чому повертаються виснажені і скалічені, немов в'язні нацистських концтаборів?

Правозахисники ініціативи «Пошук. Полон» знайшли на ці питання відповідь. Що стало відомо?

Російська влада створила систему секретних тюрем для українських цивільних та військовополонених, з'ясували співробітники гуманітарної ініціативи «Пошук. Полон».

Правозахисники дізналися про існування секретних тюрем на четвертому році війни випадково.

Як розповів телеканалу «Настоящее Время» (створений Радіо Свобода з участю Голосу Америки) адвокат, співзасновник ініціативи Микола Полозов, раніше правозахисники вважали, що українських полонених утримують у Росії в установах на базі інфраструктури Федеральної служби виконання покарань (ФСВП): СІЗО, виправних колоніях, в'язницях.

На квітень 2025 року українським правозахисникам було відомо про понад 180 таких місць: 90 – у Росії, решта – на анексованих українських територіях. В одному з них закатували до смерті та повернули без внутрішніх органів журналістку Вікторію Рощину.

Центри утримання «осіб, затриманих за протидію СВО»

Але, готуючи довідки для судових процесів тих, хто повернувся з полону, співробітники гуманітарної ініціативи «Пошук. Полон» дізналися також про центри тимчасового утримання «осіб, затриманих за протидію спеціальній військовій операції».

«Це неправовий статус, яким наділяють українців, – ні в одному законі, ні в одному підзаконному акті такого поняття немає. Немає статусу – немає і жодних правових гарантій у цих людей. Немає прокурорського нагляду, немає навіть можливості листування. Їх утримують у режимі інкоммунікадо – без будь-якого зв'язку із зовнішнім світом», – пояснив Полозов.

«Можна сказати так: російська влада розділила українських полонених на дві великі частини, – продовжив він. – Одна частина – це затримані «за протидію СВО».

Тобто люди без легального процесуального статусу, яких утримують місяцями, роками. І поводження з ними абсолютно нелюдське – тому що в цій системі немає жодного контролю, туди не допускаються ні правозахисники, ні адвокати, ні міжнародні організації – наприклад, Міжнародний комітет Червоного Хреста. Там відбуваються побиття, відбуваються тортури, морять голодом. Відомі випадки позасудових страт.

Других теж тримають у тюрмах, вони перебувають у тих самих установах ФСВП. Але вони мають правовий статус – є доступ до адвокатів, є прокурорський нагляд, можна писати листи й отримувати посилки».

Це порушує норми міжнародного гуманітарного права: положення Третьої Женевської конвенції, яка захищає права військовополонених, і Четвертої, яка захищає права мирного населення.

Українські полонені військовослужбовці під час незаконного суду, організованого угрупованням «ДНР» у Донецьку

«Без назви, без номера, без адреси»

Правозахисникам насилу вдалося встановити п'ять місць, де таємно утримують і цивільних, і військових українців. Але це ціла мережа, і всього їх набагато більше.

«Це деякі виробничі приміщення – наприклад, зерносховища, заводи, які були переобладнані в концентраційні табори. Без назви, без номера, без адреси. Вони повністю засекречені, перебувають у віданні Міноборони та охороняються військовою поліцією.

Ми намагалися знайти їхні юридичні адреси, закупівлі хоча б якогось продовольства – все абсолютно засекречено. Звільнені полонені, які повертаються в результаті обміну, розповідають, що так, їх тримають у якихось спеціалізованих приміщеннях, які за зовнішнім виглядом не схожі ані на слідчі ізолятори, ані на тюрми»

При цьому самі полонені найчастіше навіть не знають, де географічно перебувають за ґратами – їх перевозять з мішками на голові, замотаними ізострічкою.

Одне з таких місць все ж зняли пропагандисти телеканалу «Звезда» у травні 2022 року. Тобто «паралельна незаконна система секретних тюрем працює вже як мінімум три роки», зазначив Полозов.

У сюжеті «Звезды» йдеться про те, що центр для військовополонених за чотири дні розгорнули на території колишнього зерносховища неназваного регіону, по периметру якого встановили два ряди колючого дроту та датчики руху. На кадрах видно армійські намети, в яких утримують українських військових.

Один із них на камеру говорить, що з ними поводяться «по-людськи».

У полоні він пробув більше року – його обміняли 6 липня 2023 року у складі 45-ти захисників Маріуполя, «Азовсталі», донецького та запорізького напрямків.

Кадр з відео російського телеканалу «Звезда»: російський офіцер розмовляє із полоненими українськими солдатами

Скільки всього українців може бути в російській неволі?

Про те, що на початку полону навесні 2022 року її тримали в ангарах селища Сартана, розповідала «Новостям Донбасса» військовослужбовиця з Маріуполя Наталія.

«Людське» ставлення тривало недовго: слідом її перевезли в колонію в Оленівці, де були антисанітарія та голод, а потім – у СІЗО Таганрога, де погрожували зґвалтуванням. Після знову в Оленівку – і далі в маріупольську колонію. Але вона відмовилася від обміну в Україну. І її відпустили того ж липня 2023 року – з якоюсь «постановою про звільнення» та «документом про те, що проти неї немає кримінальних переслідувань на території РФ».

Проте багатьох полонених, вочевидь, до установ ФСВП так і не перевезли, зазначає Полозов. Тих же, кого туди перемістили, знайти теж не завжди можливо – для українців, як правило, заводять окрему секретну картотеку: «Займається цим Міноборони, а аж ніяк не Федеральна служба виконання покарань».

Як розповів «Агентству» інший правозахисник, який займається захистом українських військовополонених, мова може йти про повторення ситуації, яка вже спостерігалася у 2022 році: тоді на окупованих територіях з'являлися СІЗО для ув'язнених, які перевозилися із зони військових дій, – так з'явилося СІЗО №2 у Криму – спочатку про нього не було відомо, а потім інформація з'явилася.

«Відмінність – масштаб. Якщо там це були зроблені нашвидкуруч катування в підвалах, то тут це масштабовано до катувань, у яких можна утримувати сотні людей», – сказав Полозов.

Уточнити, скільки саме полонених у секретних тюрмах, неможливо. Йдеться про тисячі українців, упевнений співрозмовник «Настоящего Времени».

На 1 травня 2025 року, за даними офісу президента України, в Росії залишалося вісім тисяч українських військовополонених.

Також влада України повідомляла, що в тюрмах РФ можуть перебувати близько 16 тисяч цивільних українців.

Експерт «Центру громадянських свобод» Михайло Савва розповідав, що в Росії утримують від семи до 16 тисяч цивільних громадян України.

«Це люди, захоплені на окупованій території, які не пройшли фільтрацію, були підозрілі тощо. Багато з них, без будь-яких кримінальних справ, якраз перебувають «за протидію СВО», – уточнив Полозов.

Таким чином, можна говорити про 20–30 тисяч українців, які перебувають у легальних і нелегальних російських тюрмах і таборах, підсумував Полозов.

На захоплених російською армією територіях люди зникають і ніхто не знає куди. Ймовірно, їх за різними підозрами забирають, ув'язнюють без слідства і суду і незаконно утримують у місцях неволі.

Таку практику, яка панувала в СРСР за Сталіна, Росія спочатку відновила на окупованих українських територіях, але поступово поширює її на російське населення.

Полозов вважає, що після закінчення війни ця практика секретних тюрем може бути масово поширена і на росіян.

Новий обмін військовополоненими: як зустрічали українських захисників (фотогалерея)